Мережеві карти

Мережева карта потрібна, коли вбудованого мережевого модуля не вистачає або він вийшов з ладу. Буває, що на материнській платі немає Wi-Fi, порт працює на 100 Мбіт/с, а потрібно гігабіт, або треба підключити сервер до швидкої мережі. Коли обираєте мережеві карти, починайте з трьох речей: тип інтерфейсу, швидкість і кількість портів.

Інтерфейс підключення визначає, чи карта взагалі підійде. PCI-E ставиться в сучасні материнські плати, а старий PCI, як у Dynamode на RTL8139D, потрібен лише для застарілих комп'ютерів. Якщо вільних слотів немає, зверніть увагу на USB-варіанти, наприклад Wi-Fi ASUS USB-AX55 nano. Він підходить і для ноутбуків.

За швидкістю все просто. Для дому й офісу зазвичай вистачає гігабітної карти на кшталт TP-Link TG-3468 чи Dynamode на RTL8111C. Для NAS, відеомонтажу й серверів дивіться на 10 Гбіт/с: TP-Link TX401 чи Broadcom NetXtreme з портами 10GBase-T. Карти з SFP+, як INTEL X527-DA4, працюють з оптикою або DAC-кабелями, тож звичайний RJ-45 до них не підключиш.

Скільки портів потрібно

• 1 порт: стандартний варіант для ПК і домашньої мережі.
• 2 порти: резервування каналу або підключення двох мереж, наприклад у сервері чи програмному маршрутизаторі.
• 3–4 порти: віртуалізація, шлюзи, окремі сегменти мережі.

Типова помилка: купити карту лише за швидкістю й не перевірити слот. Низькопрофільна планка (Low Profile) потрібна для компактних корпусів, і її позначають в назві, як у Frime NCF-GbLanRTL02.LP. Ще одна помилка: плутати мережеву карту з SNMP-адаптером. Powercom NetAgent потрібен для віддаленого керування ДБЖ, а не для звичайного підключення до інтернету. Не впевнені — подзвоніть менеджеру Enko за номером 0 800 331-332, підкажемо безкоштовно.