Книга Вогняні брами. Героїчний епос про битву під Термопілам Наш Формат (9786178120009)

Художня література, роман, проза, війна, культура, історія.

Дружина з трьохсот спартанців на чолі з царем Леонідом та кількатисячне військо союзників вирушили до Термопільського проходу, щоб бодай на якийсь час зупинити мільйонне військо перського царя. Усі вони знали, що йдуть на неминучу смерть. Битва під Термопілами – один із найвідоміших прикладів хоробрості, а «Вогняні брами» – один із найкращих мілітарних романів не лише про цей історичний епізод, але й про війну загалом. Про війну як вона є. Криваву, брутальну, нещадну і брудну війну, в якій дивом залишається місце для людськості, а те, що ми бачимо як героїзм, перефразовуючи слова одного з персонажів роману, – лише робота, яку треба зробити добре.

Для широкого кола читачів, які цікавляться історичними романами, історією Греції та війною загалом.

Це розгорнута відповідь на питання, яке автор вкладає в уста перського царя Ксеркса: «Що за люди були ті спартанці, які за три дні перебили не менше двадцяти тисяч найдобірніших царських воїнів? Ким були ті солдати, кожен із яких поліг, забираючи із собою воїнів до царства мертвих? Якими вони були?».

Стівен Прессфілд — американський письменник, автор та співавтор 34 сценаріїв кінофільмів. Його роман «Вогняні брамит» вивчають у Військовій академії, Військово-морській академії США та Українській академії лідерства. Ця книга та ще два романи Пресфілда займали верхні місця у переліку бестселлерів Греції.

• «Соловей», Крістін Генна, «Наш Формат», 2022 рік
• «Поля битв. Боротьба за захист вільного світу», Герберт Макмастер, «Наш Формат», 2023 рік

Сильний, історично точний роман Прессфілда досліджує суспільство спартанців і природу сміливості, ані на мить не втрачаючи сюжетної напруги. New Yorker

Стівен Прессфілд повертає до життя блискучу битву під Термопілами, оживляючи війну так, як це зробив з війною за незалежність Чарлз Фрейзер у «Холодній горі». Пет Конрой

— Яким чином перемогти страх смерті, цей найпервісніший страх, який живе в нашій крові, як і у всьому живому — у тваринах і людях? — Він показав на собак, що крутилися біля Самогубця. — Зграя псів має сміливість нападати на лева. Кожен пес знає своє місце. Він боїться пса, що на вищому місці у зграї, і вселяє страх у слабших за себе псів. Страх перемагає страх. Саме так чинять спартанці, протиставляючи страх смерті більшому страхові — страху ганьби. Або вигнанню зі зграї.

Коли воїн б’ється не за себе, а за своїх братів, коли жадає не слави чи порятунку, а прагне віддати життя за інших, товаришів, не покинути їх напризволяще, не виявитися недостойним їх, тоді його серце наповнюється справжньою зневагою до смерті, і він виходить за власні межі й торкається тонких матерій. Ось чому справжній воїн не може говорити про битву ні з ким, крім братів, які билися разом із ним. Ця істина надто священна, щоб висловити її словами.