Про книжку «
Динозаври на званій вечері. Як ексцентричні вікторіанці відкрили доісторичних істот і випадково перевернули світ»
Цілі покоління людства виросли на іграшкових динозаврах і фільмах на кшталт «Парку юрського періоду». Але ще двісті років тому світ і гадки не мав про подібних істот. На початку XIX століття геологія перебувала на етапі становлення, а палеонтології взагалі не існувало. Усе змінилося, коли підліток у Массачусетсі знайшов величезні сліди на камені, а в Англії було виявлено кістки завдовжки з людський зріст.
У книжці Едварда Дольніка оживають дивакуваті першовідкривачі: неосвічена Мері Еннінг, яка «бачила» скам’янілості у скелях; ексцентричний Вільям Бакленд, що перетворив свій дім на музей кісток; честолюбний Річард Оуен, який і вигадав слово «динозавр». Їхні допитливість, амбіції, боротьба за істину й геніальні здогадки перетворили випадкові знахідки на нову науку.
Це не просто історія про скам’янілі кістки, а захопливий науковий детектив про перші кроки палеонтології і те, як відкриття динозаврів спричинило величезний прорив у біології та науках про Землю, назавжди змінивши наше уявлення про світ.
ПРО АВТОРА
Едвард Дольнік — колишній головний науковий оглядач у Boston Globe, писав для The Atlantic, New York Times Magazine, Washington Post та багатьох інших видань. Автор книжок «Шлях у велике невідоме» та «Майстер порятунку», що відзначена премією Едґара Аллана По.
Відгуки на книжку:
Як нагадує нам Дольнік у цій чудовій книжці, спадок динозаврів — це не лише кістки, викопані з породи. Динозаври та багато інших істот із викопного звіринця змусили нас по-новому переосмислити самих себе і наше місце в безперервній історії життя. Райлі Блек, авторка книжок «Динозаври. Останні дні» і «Коли Земля була зеленою»
З дотепністю, теплом і гумором Дольнік занурює нас в одну з найзахопливіших епох в історії науки, коли строката компанія професорів, натуралістів, проповідників і мисливців за скам’янілостями відкрила існування динозаврів. Написана наче пригодницький роман, але з історичною правдивістю, ця книжка є захопливою розповіддю про те, як ми усвідомили, що Земля — дуже давня і колись її населяли чудовиська. Стів Брусатт, професор і палеонтолог Единбурзького університету, автор бестселера «Злет і падіння динозаврів» за версією New York Time
Дольнік з ентузіазмом і щирістю розповідає про історію перших відкриттів динозаврів та інших вимерлих чудовиськ, а також про зародження нової науки геології. Він розкриває те, як давні народи намагалися зрозуміти знайдені скам’янілості і як приблизно двісті років тому з’явилося приголомшливе усвідомлення того, що Землю колись населяли істоти, не схожі на жодних сучасних. Майкл Бентон, професор палеонтології хребетних Бристольського університету, автор «Перевідкриття динозаврів
Дольнік яскраво змальовує, як світ намагається осмислити відкриття, що кардинально змінюють уявлення про роль людини в історії та житті загалом. Associated Press
Книжки на схожу тематику:
- «Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян», Ґаррет Раян, «Наш Формат», 2024 рік
Цитати з видання:
Лише одна історія — історія самих динозаврів — має щасливий кінець. Принаймні порівняно з іншими. Динозаври зажили невмирущої слави і, що важливіше, їм судився завидний фінал. Вони царювали у світі 100 мільйонів років — термін, який просто неможливо собі уявити. А тоді в катаклізмі, який пронісся по всій землі, — миттєво, без попередження, без передбачення — вони щезли.
Усіх почало непокоїти питання про те, як поєднуються між собою наука та релігія. Аж до середини XIX століття, як ми вже бачили, майже всі провідні вчені Англії були вірними християнами. Це не значить, що вони розуміли Біблію буквально. Робити це було нелегко, відколи Коперник і Галілей скинули Землю з почесного місця в центрі системи й відправили її кружляти навколо Сонця.
Насправді це почалося ще до Коперника, адже чимало місць у Біблії збивали буквалістів з пантелику. Їм доводилося вигадувати складні теорії, щоб пояснити, як, до прикладу, Бог вигукнув «Нехай буде світло!» у перший день творення, а сонце й зірки створив лише на четвертий.
Та все одно Біблія залишалася бездоганним авторитетом. Завдання полягало в її правильній інтерпретації, оскільки, як казав Галілей, вона «часто буває дуже заплутаною і говорить не те, що означають написані в ній прості слова».
Динозаврам настав кінець не через те, що вони були глухим кутом еволюції, а через космічну випадковість. Ми рідко уявляємо щось у такому ключі. Нам здається природнішим бачити історію життя як таку собі олімпіаду, де людина стоїть на п’єдесталі пошани із золотою медаллю на шиї. Ми, безумовно, — випадок гідності, яка по-справжньому заслуговує на високу нагороду.
Та якщо уявити, що динозавр узяв у свою могутню лапу перо, то ця історія могла б бути написана зовсім по-іншому. Цілу вічність динозаври панували у світі, а ссавці скніли десь у темряві, наче пацюки, сподіваючись не бути розчавленими. (Навіть після зникнення динозаврів минуло не менш як 200 тисяч років, перш ніж ссавці наважилися вийти на світло дня.)
Якби не та космічна катастрофа, наші предки, завбільшки з гризунів, мабуть, і досі тремтіли б у кволому місячному світлі, а людство, певно, взагалі не з’явилося б.
−23%
