Відбиток епохи на 900 сторінках.
Напрямок книги
Всесвітня історія, політологія, Європа, євроінтеграція.
Про книжку «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадта
Якщо сучасні автори видають книжки за три місяці, то Тоні Джадт присвятив своїй праці 10 років. Він дослідив джерела 6 мовами, розглянув історію 34 країн і написав понад 900 сторінок тексту. Ось чому його працю називають наймасштабнішим дослідженням повоєнної Європи.
У ній Джадт прискіпливо розбирає, як Друга світова змінила континент — географічно, політично, інтелектуально й економічно. Він описує трансформації, що відбулися за 60 років миру, і як вони вплинули на становище різних країн. На відміну від інших дослідників, Джадт не зациклюється на Західній Європі, а присвячує увагу і Східній. Тому з видання ви довідаєтеся про минуле не лише «зіркових держав» — Німеччини, Британії чи Франції, — а й менш популярних.
Переклад праці Тоні Джадта «Після війни. Історія Європи від 1945 року» відзначено Премією Львова — міста літератури ЮНЕСКО / Премія Львова - міста літератури.
Кому буде корисна ця книжка
Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче розібратись, як змінились європейські країни після Другої Світової війни, та осмислити як переваги й здобутки процесу європейської інтеграції, так і його недоліки та обмеження .
Чому ця книжка
Очима британсько-американського історика ви поглянете й на українське минуле: вбивство Шухевича, голод 1946-го, трагедію в Бабиному Яру тощо. А також дізнаєтеся, який шлях долали різні країни до євроінтеграції та що потенційно чекає на нас.
Про автора Тоні Джадта
Тоні Джадт — британський та американський історик, автор численних дocлiджeнь з новітньої icтopiї Євpoпи. Заснував Iнcтитут Еріха Марії Peмapкa пpи Нью-Йopкcькoму унiвepcитeтi та виклaдaв у Кeмбpиджcькoму, Кaлiфopнiйcькoму й Oкcфopдcькoму унiвepcитeтax. У співавторстві з Тімоті Снайдером написав книжку «Роздуми про ХХ століття».
Схожі книги по тематиці
- «Вузький коридор. Держави, суспільства і доля свободи» Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон, «Наш Формат», 2022 рік
- «Імперія. Як Британія вплинула на сучасний світ» Ніл Ферґюсон, «Наш формат», 2020 рік
Відгуки відомих особистостей про книгу Це один з тих книжкових шедеврів, котрий кожна інтелігентна людина має прочитати бодай раз. А тим, хто ставить перед собою складні питання про минуле й сучасне, доведеться її перечитувати не раз.
Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор УКУ, почесний професор НаУКМА Це, можливо, найкраща книжка про історію Європи після Другої світової війни. Якщо у вас є час тільки на одну працю із цієї теми — це точно вона. Завдяки їй ви зрозумієте, як Європа стала такою, якою є, і що її чекає в майбутньому.
Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач НаУКМА Промовисті цитати з книжки «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадта
Про злочини Червоної Армії на окупованих землях
Контраст між Росією та Заходом був величезний, а під час війни він лише зріс. Поки німецькі солдати сіяли на Сході спустошення та масові вбивства, сама Німеччина процвітала — настільки, що її мирне населення дуже довго майже не відчувало матеріальної ціни війни. У воєнний час Німеччина була світом міст, електрики, їжі, одягу, магазинів та споживчих товарів, порівняно ситих жінок і дітей. Разюча відмінність від його власної понівеченої батьківщини мала здаватися звичайному радянському солдатові незбагненною. Німці скоїли в Росії страшні речі; тепер настала їхня черга страждати. Від 150 до 200 тисяч «російських немовлят» народилися в радянській окупаційній зоні Німеччини між 1945 і 1946 роками, і ці цифри не враховують невідому кількість абортів, через які жінки помирали разом з їхніми небажаними зародками.
Хто формував культуру післявоєнної Європи
Післявоєнні європейські інтелектуали поспішали і не терпіли компромісів. Після Другої світової війни із суспільної сцени зник здебільшого прошарок старших, скомпрометованих людей. На його місці постали письменники, митці, журналісти й політичні активісти, які були занадто молоді, щоб пам’ятати війну 19141918 років, але яким кортіло надолужити роки, втрачені впродовж війни наступної. Їхнє політичне виховання тривало в добу Народних фронтів й антифашистських рухів; тож публічного визнання та впливу, часто за свої воєнні звитяги, вони досягли в незвично ранньому, за європейськими стандартами, віці. У Франції Жану-Полю Сартру було сорок, коли закінчилася війна; Сімоні де Бовуар — тридцять сім; Альберу Камю, найвпливовішому з них усіх, — лише тридцять два.
−12%
