Термопаста заповнює мікроскопічні нерівності між кришкою процесора (або чипом відеокарти) і підошвою кулера, щоб тепло йшло без повітряних «пробок». Від неї залежить, наскільки спокійно працює система під навантаженням. Нижче пояснюємо, яку термопасту вибрати і як часто її міняти, щоб не переплатити й не нашкодити залізу.

Із чого зроблена термопаста і чому це важливо

У більшості паст для домашніх ПК основа — силіконове або синтетичне мастило з наповнювачем: оксидами металів, керамікою, іноді вуглецевими частинками чи дрібним металевим порошком. Від складу залежать три речі: наскільки пасту легко наносити, чи проводить вона струм і як довго не висихає.

Уявіть три основні групи:

  • Неелектропровідні пасти на силіконовій чи керамічній основі. Найбезпечніший варіант для більшості людей: якщо трохи виступить за край процесора, нічого не замкне.
  • Пасти з металевим наповнювачем. Теплопровідність може бути вищою, але деякі з них проводять струм. Потрібна акуратність, щоб не потрапити на контакти й дрібні елементи навколо чипа.
  • Рідкий метал. Це окрема категорія для досвідчених користувачів. Він проводить струм і може вступати в реакцію з алюмінієм, тому перед використанням уважно читайте інструкцію і перевіряйте матеріал підошви кулера.

Якщо ви збираєте комп’ютер уперше або просто хочете замінити стару пасту, обирайте звичайну неелектропровідну. Різниця в кілька градусів на користь «екстремальних» складів рідко виправдовує ризик.

Теплопровідність: на що дивитися, а на що ні

На упаковках пишуть теплопровідність у Вт/(м·К). Чим число більше, тим краще пасту проводить тепло в лабораторних умовах. Але на практиці є нюанси:

  • Виробники вимірюють по-різному, тому цифри різних брендів не завжди порівнянні.
  • Шар пасти дуже тонкий, тож реальна різниця між хорошими пастами зазвичай становить кілька градусів.
  • Якість контакту кулера з процесором і правильне нанесення часто впливають більше, ніж різниця в цифрах.

Тому не женіться за максимальним значенням. Краще дивіться на репутацію бренду, склад, зручність нанесення й те, як довго паста зберігає властивості. У розділі «Термопасти» Enko представлені, зокрема, Arctic, Thermalright, GELID Solutions, Prolimatech, Deepcool, PcCooler, Polartherm, Halnziye, Subzero та інші. Це бренди з різним позиціонуванням, від простих універсальних паст до складів для ентузіастів.

Для чого вам паста: процесор, відеокарта чи ноутбук

Від задачі залежить, яку термопасту вибрати.

Для настільного процесора підійде універсальна паста середньої в’язкості. Вона легко розтікається під тиском кулера і не вимагає дотримання особливих умов.

Для відеокарти важливі стабільність і стійкість до нагріву. Чип працює при високих температурах, а паста там піддається серйозним циклам «нагрів — охолодження». Перед розбиранням карти з’ясуйте, чи не діє гарантія: на деяких моделях є пломби на гвинтах, і їх порушення може позбавити гарантійного обслуговування.

Для ноутбука зазвичай обирають пасту, яка не витікає і не сохне надто швидко. Зазор між чипом і радіатором там дуже малий, а система охолодження працює на межі. Ноутбуки гріються сильніше, тож пасту в них варто міняти частіше, ніж у стаціонарних ПК.

Якщо вам потрібне саме охолодження, а проміжок між поверхнями більший, ніж дозволяє паста (наприклад, на відеопам’яті чи елементах живлення), потрібна не паста, а термопрокладка. Це інший тип матеріалу.

Упаковка і вага: скільки пасти справді потрібно

У розділі зустрічаються шприци, банки, тюбики й пакети, а вага — від 0,5 г до 8 г і більше.

  • Шприц — найзручніший формат для більшості. Дозуєте краплю точно, паста не забруднюється і не сохне, а залишок можна закрити й використати пізніше.
  • Тюбик — схожий за зручністю, зазвичай менший обсяг.
  • Банка — це скоріше формат для майстерень чи тих, хто часто обслуговує техніку. Наносити доводиться шпателем, а відкритий вміст швидше забруднюється.
  • Пакет (саше) — на одне нанесення, зручно, якщо пасту потрібно замінити один раз.

Щодо ваги орієнтир такий:

  • 0,5–1,5 г вистачає на одне-два нанесення на процесор.
  • 2–4 г — запас на кілька замін, наприклад для кількох комп’ютерів чи ноутбука на довгі роки.
  • 5–8 г і більше — для тих, хто регулярно обслуговує техніку: друзів, родину, невеликий офіс.

На один процесор іде зовсім мало пасти. Тому не беріть великий обсяг «про запас», якщо не збираєтеся ним користуватися: з часом відкрита паста втрачає консистенцію.

Як нанести термопасту правильно

Навіть найкраща паста працюватиме погано, якщо нанести її неправильно. Загальна схема така:

  • Зніміть кулер і вимийте обидві поверхні від старої пасти серветкою, що не лишає ворсу, та ізопропіловим спиртом.
  • Дайте поверхням повністю висохнути.
  • Нанесіть невелику краплю пасти розміром із горошину в центр процесора. Для великих чипів інколи рекомендують інші схеми, тож перевірте інструкцію до паста чи процесора.
  • Встановіть кулер рівно, без перекосів, і рівномірно затягніть кріплення. Пасту розмазувати не потрібно: вона розійдеться сама під тиском.

Поширена помилка — нанести занадто багато пасти. Надлишок не покращує охолодження, а лише виступає за краї й може забруднити сокет чи контакти. Тонкий шар працює краще за товстий.

Як часто міняти термопасту

Універсального терміну немає, але є орієнтири.

  • Настільний ПК із якісною пастою: зазвичай раз на 2–4 роки або раніше, якщо температури помітно зросли.
  • Ігровий ноутбук чи ПК із сильним навантаженням: раз на 1–2 роки, бо паста частіше піддається перепадам температури.
  • Звичайний офісний ноутбук: приблизно раз на 2–3 роки.
  • Відеокарта: коли температури виросли, а кулери й пил тут ні до чого. Пасту там міняють рідше, ніж на процесорі.

Є й ознаки, що пора міняти пасту незалежно від терміну:

  • Температури під навантаженням зросли порівняно з тим, що було раніше, хоча кулер чистий.
  • Комп’ютер або ноутбук стали частіше знижувати частоту чи вимикатися через перегрів.
  • Ви знімали кулер: тоді шар пасти порушується, і її треба наносити заново.
  • Стара паста виглядає сухою, потрісканою чи крихкою.

Якщо система працює тихо й температури в нормі, міняти пасту «про всяк випадок» немає потреби. Спершу очистіть корпус від пилу й перевірте, чи обертаються вентилятори.

Коротко

  • Для більшості користувачів найкраще підійде неелектропровідна паста на силіконовій чи керамічній основі: вона безпечна й проста у використанні.
  • Не женіться за найбільшою цифрою теплопровідності: реальна різниця між якісними пастами невелика, а контакт і нанесення впливають не менше.
  • Рідкий метал і пасти з металевим наповнювачем підходять лише тим, хто розуміє ризики, адже вони можуть проводити струм і реагувати з алюмінієм.
  • Шприц — зручний формат для більшості; вагу обирайте за кількістю замін: 1–2 г на одне-два нанесення, більше — для регулярного обслуговування.
  • Паста має лягати тонким шаром у вигляді невеликої краплі, а старий шар перед заміною слід повністю прибирати спиртом.
  • Міняти термопасту зазвичай варто раз на 2–4 роки, у ноутбуках і ігрових системах — частіше, а також щоразу після зняття кулера чи при зростанні температур.