Про книжку «стули пельку! як говорити менше, а отримувати більше» дена лайонса
Світ заохочує нас говорити більше, голосніше, частіше. Нас привчають думати, що перемагають ті, за ким останнє слово. Згадайте, скільки часу та нервів ми витрачаємо, коли «в інтернеті хтось неправий».
А що, як секрет успіху — в умінні змовчати? Ден Лайонс ділиться своїм досвідом і дослідженнями провідних експертів з комунікацій, нейробіологів, соціальних психологів, психіатрів та босів компаній Кремнієвої долини. Усе це — щоб переконливо довести: контроль над словами — сила.
З гумором і спостережливістю він аналізує феномен надмірного базікання та навязливої потреби висловлюватися з приводу й без нього. Чому Байден виграв вибори, коли навчився припинати язика? Чому соцмережі перетворилися на «монологи Гамлета на метамфетаміні»? Як ви можете змінити вашу кар’єру, стосунки й добробут, опанувавши навичку «ні пари з вуст»? У цій книжці ви знайдете відповіді, як використовувати слова свідомо — і стати спокійнішими, продуктивнішими та впливовішими.
Про автора
Ден Лайонс — автор бестселера New York Times «Крах» та найкращого нонфікшну Guardian’s «Лабораторні щури», сценарист хітового серіалу HBO «Кремнієва долина». Понад десять років працював журналістом: писав про технології для Newsweek, про Кремнієву долину — для Forbes, його статті виходили у Fortune, Wired, Vanity Fair, New Yorker.
ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:
Лайонс проривається крізь шум, навіть коли критикує його. Своєчасно, розумно й важливо. Чи треба казати ще щось? (Мабуть, ні.) Девід Літт, колишній спічрайтер президента Барака Обами
Хорошу комунікацію оцінює не той, хто говорить, а той, хто слухає. Для більшості з нас легше сказати, ніж зробити. Лайонс пояснить, як утілити це і чому це покращить ваші взаємини на роботі й удома. Кім Скотт, автор бестселера New York Times «Радикальна прямота»
Ця книжка переконала мене: якщо триматиму рот на замку — буду щасливішим і продуктивнішим, як і всі довкола мене. Лайонс показав, як звертати увагу на інших, придушувати «менологи», і дав чимало антидотів проти моїх розмовоголічних схильностей. Роберт Саттон, організаційний психолог, автор книжок «Мудакам тут не місце» і «Криза зростання»
Книжки на схожу тематику
-
«Чарівні слова. Що казати і писати, аби досягти свого», Джона Берґер, «Наш Формат», 2024 рік
- «Ніколи не йдіть на компроміс. Техніка ефективних переговорів», Кріс Восс, Тал Рез, «Наш Формат», 2019 рік
Цитати з книжки:
Здавалося б, заткнутися — це найпростіша на світі річ. Треба просто нічого не робити, так? Але насправді потрібно чимало концентрації, щоб нічого не говорити. Мабуть, це навіть складніше, ніж говорити.
Існують способи бути напористою і водночас не шкодити собі. Дослідження показали, що коли людина говорить прямолінійніше, коротшими реченнями й дивиться в очі тим, хто потенційно може її перебити, — то її перебивають рідше. Важливо й те, які ти добираєш слова. Кажи «Я знаю» замість «Я думаю» чи «Я вважаю». Кажи «буду» замість «можливо». І говори впевнено з найперших слів. Дослідники з Північно-Західного університету, які вивчали перебивання у Верховному суді, з’ясували, що найчастіше суддю перебивали на самому початку речення, а ще — коли жінка-суддя починала його ввічливо, як-от: «Дозвольте спитати...». Із часом жінки-судді навчилися бути не такими ввічливими. І ти можеш.
Говорити — наче дихати. Ми про це не думаємо, а просто робимо. Коли починаєш стежити за тим, як говориш, то й починаєш думати, чому це виходить саме так. Змушуєш себе свідомо робити те, що зазвичай відбувається несвідомо. І от ти вже виконуєш те, що зазвичай потрібно під час медитації чи на психотерапії. Розвертаєш увагу всередину. Починаєш рефлексувати, досліджувати себе. Розбираєшся, хто ти є.
Стуляти писок — не просто тренування. Це також психологічний процес, активна й динамічна практика. Усе, на що потрібні зусилля, фокус, робота й ментальна дисципліна, може тебе змінити і почати визначати. Для деяких людей таку роль відіграють бойові мистецтва. Для інших — гра на піаніно, у шахи, садівництво, куховарство.
−12%
